методическая страничка

изменять мероприятия

общий блог моей группы


Інтерактивні методи на уроках французької мови
(з досвіду роботи)

Розвиток системи освіти в Україні і її вихід на європейський рівень неможливі без підвищеної уваги до викладання іноземних мов, володіння однією з яких є неодмінним критерієм інтеграції України в європейське та світове співтовариство. Національна доктрина розвитку освіти в Україні наголошує на важливості опанування іноземної мови як засобу комунікації, що має на меті набуття учнями відповідних навичок та умінь.
Державна національна програма "Освіта"("Україна ХХІ ст..") орієнтує всю систему освіти на формування освіченої творчої особистості. Це повинен бути учень зі стійким інтересом до предмета, загальною ерудицією, ґрунтовними і міцними знаннями, здобутими на уроках і під час позакласної роботи, із достатньо високим рівнем загально навчальних та спеціальних умінь та навичок. Останні передбачають здатність співвідносити явища, користуватися спеціальною науковою термінологією, узагальнювати факти на основі вивчених джерел, оцінювати їх. Схильність учня до активної творчої діяльності формується на уроках різних типів, на яких учителі використовують досягнення передових педагогічних технологій, інновації, сучасні методи та прийоми навчання.
Сучасне навчання – це навчання, мета якого – розвиток гнучкого мислення учнів, а знання є умовою реалізації цієї мети. Обов'язковими умовами такого навчання є висока активність учнів у навчальному процесі, опора на їхній суб'єктний досвід, створення на уроках проблемних ситуацій. Це й є інтерактивним навчанням.
Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання і спрямовує роботу учнів. Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді на питання "Як навчати? Як створити умови?", а не традиційне "Що вивчати?". Такий підхід вже вичерпаний практикою освіти.
Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим або інтерактивним. Відповідно й методи, які використовують під час такого навчання, також дістали назву інтерактивних.
Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення, питання учня до вчителя і навпаки.
Інтерактивність включає в себе не тільки вираження своїх власних думок, а й сприйняття і розуміння думок інших. Один слухає інших, реагує (прямо чи непрямо), інші також слухають і реагують. Учасники виробляють власні інтерпретації значення крізь таке спілкування, що завжди розуміється в контексті, фізичному або досвідному, з невербальними підказками, які сприяють більш точному розумінню. Всі ці фактори повинні бути присутніми, коли учні вчаться спілкуватися: слухати інших, розмовляти з іншими, обмінюючись значенням у спільному контексті. Перш за все повинно бути спілкування – інтерактивний обмін інформацією тих, кому є чим ділитися.
Чому інтерактивність має таке значення в ситуації вивчення французької мови? Учні можуть збагатити свій словниковий запас, працюючи з аутентичним мовним матеріалом, слухаючи або читаючи, або навіть від своїх однокласників у різноманітних дискусіях, інсценуваннях, спільних завданнях по розв'язанню проблем.
Оскільки головне місце в процесі навчання займає учень, вчитель має брати до уваги вік учнів, рівень їх попередньої підготовки, їхні індивідуальні особливості в способі навчання, не кажучи вже про те, що все це повинно відповідати вимогам діючих програм з іноземних мов.
Серед стратегій навчання можна виділити такі групи:
1. Дедуктивне (пряме) навчання: лекції, опитування, покази, демонстрації та інше.
2. Інтерактивне (взаємодіюче): дискусії з "відкритою" відповіддю, робота в учбових групах, які співпрацюють між собою, інтерв'ювання та інше.
3. Індуктивне (основане на досвіді учнів) навчання: ігри (рольові, сюжетні, розвиваючі).
4. Самостійне навчання: письмові роботи, учбові проекти, реферати, домашні завдання.
Інтерактивне навчання у середній школі передбачає створення найліпших умов для саморозвитку, життєтворчої особистості, щоб жодна дитина не почувалася невдахою, безталанною, невмілою.
Головним завданням школи є не вчити, а навчити вчитись, готувати учнів до безперервного самостійного навчання.
Інтерактивність – це навчання в дії, отже, навчити її можна лише через дію. Такі навчання мають бути інтенсивним, на зразок спортивного тренування, тобто інтерактивними тренінгами.
Під тренінгом слід розуміти:
 спеціальну форму організації діяльності, що переслідує конкретні і прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін;
 спосіб навчання учасників і учасниць та розвиток у них необхідних здібностей та якостей, що дозволяють досягти успіху в певному виді діяльності;
 інтенсивне навчання, що досягається спеціальними інтерактивними методами.
Отже, інтерактивний тренінг – це форма інтерактивного навчання, що дозволяє учасникам за короткий час не тільки засвоїти знання, набути нових навичок і змінити ставлення до певних стереотипів, що склалися, а й закласти основи нових підходів до розв’язання педагогічних ситуацій. Інтерактивний тренінг дозволяє використовувати досвід учасників, стимулює діалог між учасниками і викладачем (тренером) і дає можливість  критично аналізувати організаційні та системні причини складностей, що виникають у навчально-виховній діяльності.
Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку:
1. Мотивація
Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблеми й викликати інтерес до теми. Прийомами навчання можуть бути питання, цитати, коротка історія, невеличке завдання і т. ін.. Займає не більше 5% часу заняття.
2. Оголошення, представлення теми та очікування результатів
Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5% часу).
3. Надання необхідної інформації
Мета – дати учням інформацію, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. З метою економії часу можлива інформація в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі учня є інформація, достатня для виконання завдань: з нею ознайомлюються до початку уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування (10% часу заняття).
4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття
Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведення цього етапу така:
 Інструктування – вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло.
 Об‘єднання в групи, розподіл ролей.
 Виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор, помічник, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання один з одним.
 Презентація результатів виконання вправи.
Інтерактивна частина заняття займає близько 60% його часу.
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку
Мета – усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися? яких навичок набули? наскільки це може бути корисно в житті? Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі питання. Для опрацювання результатів бажано лишити до 20% часу уроку.

Урок в 8 классе по учебнику «Французский язык 8» (автор Чумак Н.П.)
Thème «La protection de l’environnement»
Les motifs d’apprentissage :
- parler des décourts scientifiques à la portée de la nature ;
- parler des décrouverts scientifiques utilisés à la vie quotidienne ;
- parler des problèmes écologiques ;
- décrire les recherches d’un scientifique ;
- discuter des résolutions ;
- argumenter la réponse ;
Pour cela on utilise :
- temps passé, imparfait et passé composé ;
- concordance des temps ;
Texte «Dans le respect de l’environnement» (d’après JDE №850, 2008)
Les questions :
1. Où se trouve la ville Fribourg ? (En Allemagne)
2. Le quartier Vauban, comment a-t-il été construit ? (Dans le respect de l’environnement)
3. Pourquoi les véhicules à moteur ne sont-ils pas bienvenus à Vauban ? (Ils polluent l’environnement, l’air)
4. Qu’est-ce que c’est que la centrale de «cogénération» ? (La centrale alimentée à 80 % par le bois)
5. Pourquoi une maison a été appelée «Helitrope» ? (Elle a la capacité de suivre le soleil en tournant sur elle même comme un tournesol)

Le travail en groupe
 Est-ce qu’on utilise des lampes basses consommation dans les  familles ?
 Croyez-vous que l’utilisation des batteries soleil pour rechauffer les maisons peut servir à la protection de la nature ?
 Existe-t-il des «écoquartiers» dans votre ville ?
 Etes-vous d’accord que les éoliennes sont un bon exemple des énergies propres ?
 Avez-vous d’autres exemples pour parler des découverts scientifiques utilisés dans la vie quotidienne qui servent à protéger la nature ?

Expréssion écrite
«Mon apport dans la protection de l’environnement de notre ville»